Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/56

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

52

Книга Буття 35

Переселення Якова до Бет-Е́лу

35 І сказав Бог до Якова: „Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм“.

 2 І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: „Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж.

 3 І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю́ я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску,[1] і був зо мною в дорозі, якою ходив я“.

 4 І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом.

 5 І вирушили вони. І великий[2] жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.

 6 І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь наро́д, що був з ним.

 7 І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел,[3] бо там явився йому Бог,[4] коли він утікав перед своїм братом.

 8 І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім'я йому: Аллон-Бахут.[5]

 9 І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його.

 10 І сказав йому Бог: „Ім'я твоє Яків. Не буде вже кликатися ім'я твоє Яків, але Ізра́їль буде ім'я́ твоє“. І назвав ім'я йому: Ізра́їль.

 11 І сказав йому Бог: „Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, — наро́д і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із сте́гон твоїх.

 12 А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, — дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край“.

 13 I вознісся Бог з-понад нього в місці, де з ним говорив.

 14 І поставив Яків пам'ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам'ятника кам'яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою.

 15 І назвав Яків ім'я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел.

Смерть Рахілі

 16 І він рушив із Бет-Елу. І була ще ківра[6] землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її пологи.

 17 І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба-сповитуха: „Не бійся, бо й це тобі син“.

 18 I сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім'я йому: Бен-Оні,[7] а його батько назвав його: Веніями́н.[8]

 19 І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм.[9]

 20 І поставив Яків пам'ятника на гробі її, — це надгро́бний пам'ятник Рахілі аж до сьогодні.

 21 І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру.[10]

  1. Be jom carat — в день мого утиску, — у день недолі, скрути.
  2. В ориґіналі „жах Божий“ — це великий жах, пор. 1 М. 30. 8, Пс. 36. 7.
  3. Ел Бет-Ел — Бог Бет-Елу.
  4. В ориґіналі: явилися йому Боги.
  5. Аллон-Бахут — дуб плачу.
  6. Ківра — міра, з версту.
  7. Бен-Оні — син болю мого.
  8. Веніямин, Бен-Ямін — син правиці.
  9. Бет-Лехем, Віфлеєм — дім хліба.
  10. Міґдал-Едер — башта стада.