Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/603

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

599

Книга Неемії 6, 7

є такий, як я, що вві́йде до храму й буде жити? Не ввійду́!“

 12 І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупи́ли його́...

 13 Бо він був підку́плений, щоб я боявся, — і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий погові́р, щоб обра́зити мене.

 14 Запам'ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його́, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страха́ли мене!

 15 І був закі́нчений мур двадцятого й п'ятого дня місяця елула, за п'ятдеся́т і два дні.

 16 І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навко́ло нас, то вони впали в оча́х своїх та й пізнали, що ця праця була зро́блена від нашого Бога!

 17 Тими днями також шляхе́тні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні прихо́дили до них.

 18 Бо багато-хто в Юдеї були заприся́женими при́ятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку́ Мешуллама, Берехіїного сина.

 19 І говорили передо мною добре про нього, а слова́ мої передавали йому. Товійя посилав листи́, щоб настраха́ти мене́.

Хто вернувся з вавилонської неволі

7 І сталося, як був збудо́ваний мур, то повставля́в я двері, і були понаста́влювані придве́рні, співаки́ та Левити.

 2 І призна́чив я над Єрусалимом свого брата Ханані та зверхника тверди́ні Хананію, бо він був чоловік правдивий, і Бога боявся більше від багатьох інших.

 3 І сказав я до них: „Нехай не відчиня́ються єрусалимські брами аж до спе́ки сонця. І поки вони самі стоять, нехай позамика́ють двері, і так тримайте. І поста́вити ва́рти з єрусалимських ме́шканців, кожного на його сторожі, і кожного навпроти його дому!“

 4 А місто було широко-просто́ре й велике, та народу в ньо́му мало, і доми не були побудо́вані.

 5 І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхе́тних, і заступників та наро́д, щоб переписати. І знайшов я книжку пе́репису тих, хто прийшов перше, а в ній я знайшов написане таке:

 6 Оце вихо́дьки з округи, що прийшли з поло́ну вигна́ння, яких вигнав був Навуходоно́сор, цар вавилонський, і вони повернулися до Єрусалиму та до Юдеї, кожен до міста свого,

 7 ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого наро́ду:

 8 синів Пар'ошових — дві тисячі сто й сімдеся́т і два,

 9 синів Шеватіїних — три сотні і сімдесят і два,

 10 синів Арахових — шість сотень п'ятдеся́т і два,

 11 синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових — дві тисячі й вісім сотень вісімнадцять,

 12 синів Еламових — тисяча двісті п'ятдеся́т і чотири,

 13 синів Заттуєвих — вісім сотень сорок і п'ять,

 14 синів Заккаєвих — сім сотень і шістдеся́т,

 15 синів Біннуєвих — шість сотень сорок і вісім,

 16 синів Беваєвих — шість сотень двадцять і вісім,