706
Книга псалмів 55, 56
1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті.
2 Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
3 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
4 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
5 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло[1] учи́нить мені?
6 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
7 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
8 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
9 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою,[2] чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
10 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
11 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
12 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
13 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
14 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в пече́ру.
2 Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні́ Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине!
3 Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро.
4 Він пошле з небес — і врятує мене, Він пога́ньбить того, хто чату́є на мене. Се́ла. Бог пошле Свою милість та правду Свою
5 на душу мою. Знахо́джуся я серед ле́вів, що лю́дських синів пожирають, їхні зуби — як спис той та стрі́ли, а їхній язик — гострий меч.
