Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/710

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

706

Книга псалмів 55, 56

Псалом 55 (56)

 1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті.

 2 Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!

 3 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!

 4 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —

 5 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло[1] учи́нить мені?

 6 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:

 7 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,

 8 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!

 9 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою,[2] чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?

 10 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,

 11 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!

 12 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?

 13 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.

 14 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?

Псалом 56 (57)

 1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в пече́ру.

 2 Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні́ Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине!

 3 Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро.

 4 Він пошле з небес — і врятує мене, Він пога́ньбить того, хто чату́є на мене. Се́ла. Бог пошле Свою милість та правду Свою

 5 на душу мою. Знахо́джуся я серед ле́вів, що лю́дських синів пожирають, їхні зуби — як спис той та стрі́ли, а їхній язик — гострий меч.

  1. Тіло — людина, пор. Пс. 56. 12.
  2. За текстом грецьким; у гебрейськім, „до міху Свого“.