Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/733

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

729

Книга псалмів 81, 82

і доки бу́дете ви підіймати обличчя[1] безбожних? Се́ла.

 3 Розсуді́те нужде́нного та сироту́, оправдайте убогого та бідаря́,

 4 порятуйте нужде́нного та бідака́, збережіть з руки несправедливих!“

 5 Не пізнали та не зрозуміли, у те́мряві ходять вони. Всі основи землі захита́лись.

 6 Я сказав був: „Ви — боги, і сини ви Всевишнього всі,

 7 та однак повмира́єте ви, як люди́на, і попа́даєте, як кожен із вельмо́ж“.

 8 Устань же, о Боже, та землю суди, бо у вла́ді Твоїй всі наро́ди!

Псалом 82 (83)

 1 Пісня. Псалом Аса́фів.

 2 Боже, не будь мовчазни́м, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже, —

 3 бо ось зашуміли Твої вороги́, а Твої ненави́сники го́лови попідійма́ли!

 4 Вони проти народу Твого хитрий за́дум видумують, і нара́джуються проти тих, кого Ти береже́ш!

 5 Вони кажуть: „Ходіть но, та знищимо їх з-між наро́дів,- і згадуватись більш не буде іме́ння Ізраїля!“

 6 Бо вони одноду́шно нара́дилися, проти Тебе умови склада́ють, —

 7 намети Едо́ма й ізмаїльтя́н, Моа́в та агаря́ни,

 8 Ґева́л і Аммо́н, і Амали́к, Филисте́я з мешка́нцями Ти́ру.

 9 І Ашшу́р поєднався був з ними, — вони синам Ло́товим стали раме́ном. Се́ла.

 10 Зроби їм, як Мідія́нові, як Сісе́рі, як Явінові в долині Кішо́н, —

 11 при Ен-До́рі вони були зни́щені, стали погно́єм землі!

 12 Поклади їх та їхніх вельмож, як Оре́ва, й як Зе́ева, й як Зе́ваха, й як Цалму́нну, усіх їхніх князі́в,

 13 що казали були́: „Візьмі́мо на спа́док для себе поме́шкання Боже“!

 14 Боже мій, — бодай стали вони, немов по́рох у вихрі, як солома на вітрі!

 15 Як огонь па́лить ліс, й як запалює полу́м'я го́ри,

 16 так Ти їх пожени Своїм ви́хром, і настра́ш Своєю бурею!

 17 Напо́вни обличчя їхнє со́ромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи!

 18 Нехай будуть вони засоро́млені, й за́вжди хай будуть настра́шені, і хай застида́ються, й хай вони зги́нуть!

  1. Підіймати обличчя — прощати. Винуватий чи раб вклонявся перед ображеним чи паном до землі, і так чекав; коли той підіймав його, то це був знак вибачення. Пор. 1 М. 32. 21, 4. 6-7, 40. 13. Єр. 52. 31.