Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/746

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

742

Книга псалмів 100, 101

 8 Всіх безбожних землі буду ни́щити кожного ра́нку, щоб з міста Господнього ви́губити всіх злочинців!

Псалом 101 (102)

 1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.

 2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!

 3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!

 4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.

 5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.

 6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.

 7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!

 8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.

 9 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!

 10 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —

 11 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.

 12 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!

 13 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.

 14 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,

 15 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!

 16 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.

 17 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.

 18 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.

 19 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,

 20 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,

 21 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,

 22 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,

 23 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.

 24 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.

 25 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.