Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/784

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

780

Книга приповістей Соломонових 1

Не слухай намо́ви грішників

 8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —

 9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.

 10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !

 11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,

 12 живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!

 13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.

 14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —

 15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,

 16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

 17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:

 18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!

 19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!

За́клик мудрости

 20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,

 21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:

 22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?

Нерозу́мні не слу́хають мудрости

 23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!

 24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!

 25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!

 26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.

 27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,

 28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —

 29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,

 30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!