798
Книга приповістей Соломонових 15, 16
27 Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
28 Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
29 Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
30 Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
31 Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
32 Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
33 Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
16 Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
