804
Книга приповістей Соломонових 20, 21
24 Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?
25 Тене́та люди́ні казати „святе́“ нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.
26 Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.
27 Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.
28 Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
29 Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.
30 Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.
21 Во́дні пото́ки — царе́ве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеро́вує.
2 Всяка дорога люди́ни пряма́ в її о́чах, та керує серцями Госпо́дь.
3 Справедливість та правду чинити — для Господа це добірні́ше за жертву.
4 Муж гордого ока та серця надутого — несправедливий, а світильник безбожних — це гріх.
5 Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапли́вий — на збиток.
6 Набува́ння майна язико́м неправдивим — це скоромину́ща марно́та шукаючих смерти.
7 Насильство безбожних пряму́є на них, бо пра́ва чинити не хо́чуть.
8 Дорога злочинця крута́, а чистий — прями́й його чин.
9 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спі́льному домі.
10 Лихого жадає душа нечестивого, і в о́чах його ближній його не отримає милости.
11 Як карають глумли́вця мудріє безумний, а як мудрого вчать, — знання́ набуває.
12 До дому свого пригляда́ється праведний, а безбожний дово́дить до зла.
13 Хто вухо своє затикає від зо́йку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді.
14 Таємний дару́нок пога́шує гнів, а нея́вний гости́нець — лють сильну.
15 Радість праведному — правосу́ддя чинити, а злочи́нцеві — страх.
16 Люди́на, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине.
17 Хто любить весе́лощі, той немаю́чий, хто любить вино та оливу, той не збагаті́є.
18 Безбожний — то викуп за праведного, а лукавий — за щирого.
19 Ліпше сидіти в пусти́нній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою.
