821
Книга Еклезіястова 2, З
21 Бо буває люди́на, що тру́диться з мудрістю, зо знання́м та із хи́стом, та все полишає на долю люди́ні, яка не трудила́ся в то́му: Марно́та й оце й зло велике!
22 Та й що має люди́на зо всього свойого труда́ та із кло́поту серця свого, що під сонцем працює вона?
23 Бо всі дні її — муки, а смуток — робо́та її, і навіть вночі її серце споко́ю не знає, — теж марно́та й оце!
24 Нема ліпшого зе́мній люди́ні над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із тру́ду свого́. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!
25 Бо хто буде їсти, і хто спожива́ти спроможе без Нього?
26 Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру!
3 Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
2 час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
4 час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
5 час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
8 час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
9 Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
10 Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
11 — усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
12 Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
13 I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
