Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/962

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

958

Книга пророка Єремії 17, 18

 27 А якщо ви Мене не послу́хаєтесь, щоб святити день субо́тній і щоб тягару́ не носити, і щоб бра́мами Єрусалиму субо́тнього дня не ходити, то огонь підпалю́ в їхніх брамах, і він поїсть єрусалимські пала́ти, — і не пога́сне!

Єремія в домі ганчара́

18 Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:

 2 „Устань, і зійди́ до дому ганчара́, і там почуєш слова́ Мої“.

 3 І зійшов я до дому ганчара́, аж ось він робить працю на кружа́лі.

 4 І в руках ганчара́ попсу́лась посу́дина, яку він із глини робив. І він зно́ву зробив з неї іншу посу́дину, як сподо́балося ганчаре́ві зробити.

 5 І було мені слово Господнє, говорячи:

 6 „Чи не міг би зробити й Я вам, як ганча́р цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара́, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!

 7 Я ча́сом кажу́ про наро́д та про ца́рство, щоб ви́рвати його, і щоб розбити та ви́губити,

 8 та коли цей наро́д, що про нього казав Я, пове́рнеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке ду́мав чинити йому́.

 9 А ча́сом кажу́ про наро́д та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,

 10 та як він зро́бить зле в Моїх о́чах, щоб не слухатися Мого го́лосу, то пожа́лую щодо того добра́, про яке говорив, що вчиню́ Я його.

 11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе́ проти вас, і заду́мую за́дум на вас, — верніться ж ви кожен з дороги[1] своєї лихо́ї, і полі́пшіть доро́ги свої й свої вчинки!

 12 Та вони відказали: „Пропа́ло! бо ми бу́дем ходи́ти[1] за своїми думка́ми, і кожен робитиме згідно з упе́ртістю серця свого́.“

 13 Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між наро́дами, — чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!

 14 Хіба́ сніг Ліва́ну зі́йде зо скелі на полі? Чи ви́сохнуть во́ди чужі та холодні, теку́чі?

 15 Бо про Мене забув Мій наро́д: вони ка́дять марно́ті, а та ро́бить їм так, що вони на дорогах своїх спотика́ються, на давніх путя́х, щоб ходити стежка́ми, по дорозі невби́тій,

 16 щоб свій Край учинити страхі́ттям, посміхо́вищем вічним. Кожен, хто бу́де прохо́дити ним, остовпі́є та буде хита́ти головою своєю.

  1. 1,0 1,1 Дорога — життя, поступовання, ходити — жити. Пор. Пс. 1. 6.