паперового склепу. Панї Александрова Мільом, висока бльондина з лагідним виразом лиця, і панї Едвардова Мільом, також статна, але брунетка й енерґічна, були зворушені тим більше, що Віктор, синок остатньої, також ходив до школи до Бонїфратрів, а Себастіен, син першої, був учеником Сімона. Вони цїкаво слухали оповіданя панни Рузер, що посеред ґрупи розповідала всї звісні їй деталї, поки люди ждали приходу бурмістра та жандармів.
— Вчора вечером була я в каплицї Капуцинів на суплїкациї до сьвятого сакраменту; так було гарно, так підне́сло! І малий Зефірин також був із дїтьми, що сього року уперве приступали до причастя. Аж серце радувалось дивлячись на нього! Виглядав мов ангелик.
— Мій син Віктор не був на суплїкациї; йому ще лиш девять лїт, — мовила панї Едвардова. — Але чи-ж Зефірин ходив сам? Чи нїхто не проводив його до дому?
— О, сеж лише пару кроків відси до каплицї, — мовила вчителька. — Брат Ґоржія мав порученє відводити дїтий, що живуть дальше і яких родичі не могли бути в церкві. А що до Зефірина, то панї Сімонова просила мене вважати на нього, і я привела його до дому. Він був дуже веселий, відчинив віконницї, що полишив був лише приперті, і влїз вікном до кімнати, ще й крикнув сьміючись голосно, що се простїйша й вигіднїйша дорога. Я ще потім постояла хвилю, поки він засьвітив сьвічку.
Марко, що вийшов був із кімнати, слухав уважно сього оповіданя.
— А котра то була година? — запитав.
— Рівно десята, — відповіла панна Рузер. — Власне годинник на вежи сьв. Мартина вибив десяту.
Дрож пробігла по всїх. Се оповіданє, як бідний хлопчина весело вскочив вікном до кімнати, в якій мав знайти таку страшну смерть, ухопило всїх за серце. А панї Александрова лагідним тоном висловила думку, що виринула була у многих:
— Се було необережно лишати саму дитину ночувати в такім на відруч положенім покою та ще й з таким низьким вікном. Треба було відай вікно закратувати.
— Він усе замикав віконницї, — мовила панна Рузер.
— А вчора замкнув, поки ви були тут? — запитав знов Марко.
— Нї, не можу сказати сього. Коли я лишила його, щоб іти до дому, він власне засьвітив був сьвічку і порядкукав
