Сторінка:LNV 11-1902 Tom 20.pdf/85

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Українське письменство 1866–1873 років.
Недрукована праця М. Драгоманова.

II.

Коли українська лїтература аж отсе недавно почала набирати утілїтарного характеру, то на скусне з'ображенє народнього житя вона звернула увагу від першісїнької своєї появи і мала вплив навіть на суспільність усеї Росиї. Хоч як припізнені, в порівнаню з теперішнїми скусними вимогами, повісти і театральні пєси Гоголя-батька, Котляревського та Квітки, а про те як порівняти їх із пробами з'ображеня народнього житя у сучасних їм письменників Великорусів („Бѣдная Лиза“, „Марьина роща“ й т. п.), то перевага буде на боцї Українцїв, і в росийській лїтературі треба йти до творів 40-вих років, до Турґенєва та Григоровича, аби знайти лїпшу новелю з народнього житя. Старі українські письменники без сумнїву мали вплив на пробудженє реального напрямку в лїтературі і поза межами України. Так Котляревський своїм „Енеєм“, що викликав і великоруське наслїдуванє,[1] без сумнїву поміг реакциї против псевдоклясицизму; Котляревський же, Гоголь-батько, Гулак-Артемовський мали сильний вплив на Гоголя-сина, в чому можна досить переконати ся, переглянувши „Вечірницї на хуторі“. Український письменник 40-их років, Шевченко, хоч уступає в реальности з'ображеня народнього житя викликаним Гоголем натуралїстам росийської лїтератури 50-их і 60-их років, бо носив у собі ще богато відгуків романтичної епохи та з'ображав не так типи, як ідеали українського житя; але за те ясністю свого протеста проти неправд і нагнїту над народом, проти тої мертвоти житя, на яку присуджена була маса народу й суспільности в за-

  1. Тепер доказано, що річ мала ся навпаки, що Котляревський користував ся готовим великоруським взірцем. І. Ф.