Сторінка:Mukhailo Petrenko Zhittja i tvorchist.pdf/168

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

168

Михайло Петренко. Життя і творчість



Галя.
/плачетъ/
Тiотка.

Я кажетця тебе не была,
А ты уже й губки надула,
Слизами щочки окропыла.
Ой слухай Галочко сюда!...
Та ну неплачь же, Богъ съ тобою!
Ты ще тоди маленькою була,
Якъ мате серденько твоя
Осталась горювать вдовою.
Невспила ще вона обтерты слизъ
За мужикомъ, якъ тутъ болизнь
Мою голубоньку изъ нигъ звалила.
Отъ разъ прійшла я хвору навистыть,
Дывлюсь, сердешная лежить,
Чуть тепла та жива и рученьки схрестыла.
Що ты сестра? та що ты робышъ?
Ты мабуть насъ покинуть хочешъ?
Сказала я уся въ слизахъ,
А ты тоди игралася въ ногахъ!
Мени осталася мынута до могилы,
Сестра! Богъ непославъ тоби дитей,
Возьмы жъ мою дочку замисть детыны, —
Нехай небуде безъ очей!
Я трохи зъ горя нездурила,
Безъ памняты тебе я наруки вхопила,
А ты мене руками обняла
И пьявкою до серденька прилыпла;
А я тоди одъ злизъ зовсимъ ослипла,
Невбачила якъ Богу душу отдала
Моя безсчасная сестра!

/плачутъ обои/

И съ тій поры на свии руки