О ни́! я бъ зъ ви́тромъ полети́въ
До тебе, тату, на чужину,
И такъ бы плакавъ, такъ туживъ,
Шукаючи твою могилу!
А хто бездольного мене
Туды до тебе доведе
Поплакать дуже — дуже ги́рко,
И сли́зъ сири́тськихъ вылить сти́льки,
Щобъ ажъ втопить могилоньку твою!
Поми́жъ могилами чужими
Чи хто покаже сироти́,
Де полягли твои ки́стки,
Де доля сиротъ мерла зъ ними?
О, ви́дъ людей сёго не жды!
Бо надъ могилою чужою
Чужимъ не плакать сиротою,
Не выливати ги́ркихъ сли́зъ!
Одно, одно сири́тське горе
Покаже певно и промове,
Де ты безъ проки́ду заснувъ!
