Перейти до вмісту

Сторінка:Mykola Zerov Antologiya rymskoyi poeziyi. 1920.djvu/21

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ГОРАЦІЙ.
Оди І, 32.
До ліри

 

ПРОСЯТЬ нас і ждуть. І коли не марно
Награвали ми, коли рік і більше
Житиме наш спів, — на латинський голос
 Грай мені, ліро!

На Лесбосі вперше озвався спів твій:
Там Алкей, співець і невтомний воїн,
Як пригонить часом на вохкий берег
 Човен розбитий, —

На твоїй струні Афродиту славив,
Славив Вакха й Муз, пустуна Ерота
Й Ліка-хлопчака темнооку вроду
 Й кучері чорні.

Феба дивний дар, на бенкетах Зевса
Всім бажаний гість і в трудах щоденних
Пільга й супокій — на моє благання —
 Ліро, озвися!