Сторінка:Mykola Zerov Antologiya rymskoyi poeziyi. 1920.djvu/40

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

МАРЦІЯЛ.
Епіграми IX, 29.

 

НЕСТОРА шлях життьовий переміряла ти, о Филено, 
Поки до темрявих хвиль в царство Плутона зійшла, —
А не зрівнялась проте з прастарою Сибіллою віком:
 Місяців зо три вона довше топтала свій ряст.
В бозі язик спочива, той язик, що його не здолали б
 Ні ярмаркова юрба, ні Серапіса жерці,
Ні журавлині ключі — над Стримоном курличучи дальнім,
 Ні голосна дітвора — вранці до шкіл ідучи.
Хто-ж тепер зможе, як ти, до землі причаровувать місяць?
 Хто-ж тепер зможе, як ти, зводництвом славу добуть?
Буде хай пухом земля, не тужавіє грунт над тобою,
 Щоби не тяжко було псам одкопати тебе.