ВІДЕНЬ, 17, Вольфбюро повідомляє: „Вінерцайтунг“ оголошує такий маніфест австрійського цісаря Карла: Моїм вірним австрійським народам. Зпочатку мого царювання найбільшим моїм бажанням було досягти сподіваного миру всіх моїх народів, а таксамо визначити народам Австрії шляхи, котрими вони могли би безборонно без усяких перешкод виявити сили національної істоти до останніх меж і використати ці сили для свого духовного та економичного розвитку. Досі мирну роботу гальмувала страшна світова війна. В ці тяжкі часи рідний край відважно боронили геройська вірність і безоглядна готовність зносити нужду та лихо. Тяжкі жертви війни повинні забезпечити нам почесний мир, на дорозі котрого ми з Божою поміччю тепер стоїмо. От через що негаючись треба роспочати перебудову рідного краю на природніх і через те міцних засадах. Треба гармонійно з'єднати бажання австрійських народів і ретельно перевести їх в життя. Я постановив зробити цю працю при вільній допомозі моїх народів у дусі тих принціпів, котрі прийнято союзними монархами на їхньому мирному запрошенні. Австрія згідно бажанням її народів повинна стати федерацією держав, у котрій кожен народ у місцях свого оселення складає свою власну державну цілість. Місто Трієст разом з своєю округою, згідно бажанням; людности, ставиться у відокремленне становище. Такий новий державний устрій що зовсім не зачіпає незайманости земель священої Угорської корони, повинен забезпечити кожній національній відокремленій державі її незалежність. Але вона ж буде чинно боронити і спільні інтереси цих держав і примушувати числитися з ними всюди де спільність є життєвим питанням для окремих державних одиниць. Особливо об'єднання всіх сил буде потрібно для щасливого вирішення в дусі законів і звичаів великих задач, котрі повстали, як наслідок війни. Поки ця перебудова буде скінчена законодатним шляхом, теперішні установи, що забезпечують спільні інтереси, зостаються незмінними. Правительству моєму доручено негайно приступити до підготовки праці по перебудові Австрії на нових засадах.
Я звертаюся з закликом до народів, на самоозначенні котрих має будуватись нова держава, щоб вони допомагали цій великій справі через національні ради. Складені з депутатів райсхрата відповідної національности, ці ради повинні виявити як взаємні інтереси народів так їхні відношення до мого правительства. Отже нехай мій рідний край, зміцнений згодою націй, котрі в ньому живуть вийде з руїни війни спілкою вільних народів. Нехай благодать Всевишнього буде над нашою працею, щоб величезна мирна справа, котру ми розпочинаємо, дала щастя всім моїм народам. Відень 16 жовтня 1918 року.
Карл Гусарек.
Разом з цим австрійський цісарь так звертається до армії й фльоту: Згідно бажанням усіх народів Австрії вирішено об'єднання їх в національні держави, злучені в одну федерацію. Коли таким чином з одного боку запобігається непорозумінням, що траплялись у житті народів, то з другого боку їм самим надалі одкривається вільний шлях де спільної творчої праці на користь власного народу й рідного краю. У цей важливій час я звертаюсь до армії і фльоту. У ваших рядах вірність і єднання всіх націй між собою та мною завше були нерозривними. Я твердо вірю, що здавна як і тепер проявлений дух вірности і згоди буде й далі незмінно жити серед вас. Ви його збережете. Він стане дорогоцінною спадщиною Австрії молидим державам на радість і втіху їм і мені. Нехай буде воля Божа. Шенбрун, 17 жовтня року 1918.
Карл.
