Руські замчища велив він
По всїм руськім поли,
З гарних церков українських
Робив він косцьоли.
Та не вдалось все забрати,
Бо князї литовські
Боронились довгі лїта
Від наїзду Польщі.
Холм забрав лиш й на Волинї
Володимир, місто;
Й чужинцями залюднював
Хоть й так було тїсно.
Угорські теж королики
Претенсію мали; —
Їх родичі із княжними
Руськими вінчались.
Тож згодивсь угорський Людвик,
З Польським Казимиром,
Щоб по смерти, Галичина
Йому була цїла.
Отже правив сей Казимир
Дальше руським краєм, —
Давним правом Маґдебурським
І иньшим звичаєм.
А староста руськой землї,
Звавсь Начальник Краю
Що за своїми правами
Убивавсь до краю.
В сїм же часї се ся стало,
Що руські бояри
Полишили свою віру
Й Поляками стали.
Через розлад в руській церкві,
І розлад в державі,
