А в тій світлоньці, гей, газдиненька,
Гей, газдиненька на ім’я Анна.
Вна собі ходит, з челядю говорит,
З челядю говорит, в кватирку сє дивит.
Дивит сє, дивит в чистоє поле,
В чистоє поле, під темний лісок.
Ой вісмотріла дивноє звіря,
Дивноє звіря, тура-оленя,
На головці ж ’му дев’ять рожечків.
Ой крикнула ж вна на свої слуги:
- Служеньки мої найвірнішії!
Беріт же собі шовкові сіти,
Другі заберіт ясненькі стріли;
Ой виходіте в чистоє поле,
В чистоє поле, під темний лісок.
Єдні ж завержте шовкові сіти,
Другі застрійте яснії стріли,
Чей спіймаєте дивноє звіря,
Дивноє звіря, тура-оленя.
Як спіймаєте, відразу вб’єте,
Відразу вб’єте, роги зщибете,
Роги зщибете, шубу здоймете.
Ой принесете та повісите,
Та повісите в новій світлоньці,
В новій світлоньці та на стіноньці.
Все ж тото буде, гей, газдиноньці,
Гей, газдиноньці на ім’я Анні.
