Стоїт ми, стоїт світлонька нова

Стоїт ми, стоїт світлонька нова

Стоїт ми, стоїт світлонька нова,

Приспів: Гей, дай, Боже!

А в тій світлоньці, гей, газдиненька, Гей, газдиненька на ім’я Анна. Вна собі ходит, з челядю говорит, З челядю говорит, в кватирку сє дивит. Дивит сє, дивит в чистоє поле, В чистоє поле, під темний лісок. Ой вісмотріла дивноє звіря, Дивноє звіря, тура-оленя, На головці ж ’му дев’ять рожечків. Ой крикнула ж вна на свої слуги: - Служеньки мої найвірнішії! Беріт же собі шовкові сіти, Другі заберіт ясненькі стріли; Ой виходіте в чистоє поле, В чистоє поле, під темний лісок. Єдні ж завержте шовкові сіти, Другі застрійте яснії стріли, Чей спіймаєте дивноє звіря, Дивноє звіря, тура-оленя. Як спіймаєте, відразу вб’єте, Відразу вб’єте, роги зщибете, Роги зщибете, шубу здоймете. Ой принесете та повісите, Та повісите в новій світлоньці, В новій світлоньці та на стіноньці. Все ж тото буде, гей, газдиноньці, Гей, газдиноньці на ім’я Анні.