В далекій стороні, в якій, про те не знаю,
Мабуть в Німеччині, а може і в Китаю,
Хтось разом оженивсь на трьох жінках.
Загомонів народ, почувши гріх великий,
Жінки голосять так, що страх:
«Глянь, що то коять чоловіки!
Як їм по три нас можна брать,
Так хай позволять нам держать їх хоть по пять».
Гвалтують, сказано, на вспряжки цокотухи. —
Ось сяя вісточка і до царя дійшла,
А цар був, мабуть, не макуха,
Розлютувався він, і злість його взяла́.
«О! почекайте лиш, не буде в вас охоти
За живота чортам служить!»
Цар грізно загукав і люльку став палить,
І в люльку пхав огонь і люлька гасла в роті,
А далі схаменувсь, за радою післав.
Як слідує в празничному наряді
Пред очи ца́рськії совіт вельможний став.
Цар двічі кашлянув, рукою вус розгладив
І річ таку премудрую сказав:
«Пребеззаконія на світі завелися,
А гірше що в моїй землі!
Мені до уст сьогодня донесли —
Один паливода (і цар перехрестився)
На трьох жінках оженився.
Щоб царству цілому за його не терпить
Біди від праведного неба,
Його нам осудити треба
І смерть страшну йому зробить.
Хай царству усьому в науку
Він витерпить такую муку,
Щоб з ляку більш ніхто в такий не вскочив гріх.
Крий Боже, щоб над ним хто з нас змилосердився!
Щоб луснув я, щоб я до вечера сказився,
Коли не поведу на шибеницю всіх!»
Як річ таку суддя дослухав,
Низенько поклонивсь, потилицю почухав,
І ну з підсудками про діло мизкувать,
Над ним моро́чились трохи не тиждень цілий,
І тільки що пили, а мало, кажуть, їли,
І так між себе присудили,
Щоб грішнику тому всіх трьох жінок віддать:
Народ сміявсь і всі були в заботах,
Що раду перевіша цар,
Аж завтра дивляться, а та погана твар,
Той грішник сам себе повісив на воротах.
|
