Струни/Том 1/Думка

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Для робіт з подібними назвами, див. Думка.
ДУМКА.

Нісся місяць ясним небом,
Там де зоря ясна;
Летів хлопець чистим полем,
Де дівчина красна.

Часом місяць ізійшовся
З тьмавою хмарою;
Нераз хлопець поборовся
З журбою гидкою.

«Журна гадко, печалива!
Чого ти мя гониш?
Що ми життя згірчиваеш,
В серце тугу рониш?

Уступися, лиха нене
З вітром в ліси, гори;
Най по тобі й чутка згине,
Як сліди на морі.

Най радощі мому серцю,
Най надія грає,
Най ми доля веселенька
Пташкою співає!»

 
Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1. Орнамент6.jpg