Струни/Том 1/Пан і Йван в дорозі

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Для інших версій цієї роботи див. Пан і Іван в дорозі.
Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий
Пан і Йван в дорозі (Степан Руданський)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Пан і Йван в дорозі.

Ізійшлися пан з Іваном,
По світі мандрують...
Разом їдять, розмовляють,
Разом і ночують...

 На кождому через плечі
 Висить по торбині...
 Лиш пан такі у чемерці,
 Іван у свитині...

Ідуть вони дорогою,
Стали ночувати...
Аж пан собі задумує
Хлопа ошукати...

 Тай говорить до Івана:
 «Знаєш що, Іване!
 Годилосяб попоїсти!...»
 — Та щож? їжмо, пане!

«Але знаєш що Іване!
Починаймо з твої!
Як твоя буде порожна,
То тоді до мої!»

 — Добре, пане! — Іван каже,
 Зняв свою торбину...
 На травиці зелененькій
 Простелив свитину...

Попоїли таки добре;
Комара здушили...
Рано встали, до снідання
Торбину кінчили.

 Прийшов вечір. Знов у полі
 Стали ночувати...
 Вже панові свою торбу
 Треба починати...

Але пан собі ні слова...
На землі лягав...
Кладе торбу під голову...
Хлопа замовляє...

 «Щоби ти робив, Іване!
 Пан зачав питати:
 Як би тобі довелося
 Таке поле мати?...

— А щож, пане, я орав би,
Хлібом засівав би...
Та ходив би до Одеси,
Сіль і гроші мав би...

 «А що я не так зробив би...
 Пан почав казати:
 Я казав би на сім полі
 Місто збудувати...

Там би в мене стояв палац
Там під ряд крамниці...
Там перекупки з балками...
А тут дві різниці...

 От тоді приходь, Іване
 В мене балювати!...»
 — Ет, спасибі, Іван каже,
 Лучше будем спати!...

Незабаром коло пана
Став Іван хропіти...
Незабаром коло нього
Став і пан сопіти...

 Тільки що пан заснув добре,
 Іван підійнявся...
 Та до панської торбини
 І сам присотався...

То і курку, і печеню,
І кавалок кишки...
Все що було у торбині,
Стеребив до кришки...

 Пробудився пан раненько...
 Пропаща година!
 Хоче їсти сіромаха,
 Та пуста торбина...

Розбуджає він Івана
Та його й питає...
А Іван стиснув плечима
Тай відповідає:

 А щож, пане, таж ви вчора
 Місто будували...
 Тут стояло дві різниці...
 Там булки стояли...

А по місті, звісне діло,
Собаки ходили...
Та вониж то вашу торбу
Певне стеребіли!

 Посвистав пан по торбині,
 Нічого діяти!...
 «Вставай, каже, вже, Іване!
 Підем мандрувати...

Пішли вони, ідуть степом,
Тяженко зморились...
Аж насилу перед вечір
До села прибились...

 Ідуть вони в коловороть...
 Аж блукає гуска...
 Іван гуску та в торбину...
 Є вже і закуска.

Бракувало тільки хати
Переночувати...
Але вони завернули
До пустої хати...

 Прийшли собі, відпочили,
 Гуску спорядили...
 Спорядили як годиться,
 У піч посадили...

Аж пан знову замишляє
Хлопа ошукати...
Тай говорить: «Щож, Іване,
Ми лягаймо спати!

 Та кому із нас присниться
 Кращая закуска...
 То вже ціла тому завтра
 Достанеться гуска!...»

— Та як спати, то і спати,
Нічого діяти! —
Постелив Іван свитину,
Тай лягає спати...

 Серед ночі захропів пан,
 Іван пробудився...
 Із'їв собі ш'лу гуску,
 Тай знов положився...

Рано будить пан Івана
Та давай казати:
Як то Бог його до себе
Просив балювати...

 Та якії там потрави
 Йому подавали...
 Та як його всі святії
 Їсти припрошали...

— Ані слова! — Іван каже,
Ваша правда пане!
Я сам бачив як ви їли
Якісь марципани...

 Та дивлюсь, що не голодні,
 Маєте закуску...
 Тай сів собі коло печі
 Та стеребив гуску!

«Чи тож правда? — пан питає,
Всю ізїв Іване?»
— Та аби я так здоров був,
Як всю ізїв пане!

 Димом здимів пан голодний,
 А Іван озвався:
 — Хтів когось пан ошукати,
 Тай сам ошукався...! (1858).