сіромаха

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
сіромаха

Сірома́ха, хи, м. = Сірома 1. Лукаш. 66. Грин. III. 183. Попід тинню сіромаха і днює й ночує. Шевч. 7.

Сіро́ма, ми, м. 1) Бѣднякъ, горемыка. Чи ж на горе, на біду сірома вродився. Чуб. V. 954. 2) Соб. Бѣдняки, горемыки.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924