Струни/Том 1/Рибалка

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Для робіт з подібними назвами, див. Рибалка.
Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий
Рибалка (Петро Гулак-Артемовський)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Рибалка.
(Українська баляда.)

Вода шумить!... вода гуля!...
На березі рибалка молоденький
На поплавець глядить і промовля:
Ловіться, рибоньки, великі і маленькі!

Що рибка мик, то серце тьох!...
Серденько щось рибалочці віщує:
Чи то тугу, чи то переполох
Чи то коханнячко... незна він, а сумує.

 Сумує він, — аж ось реве,
 Аж ось гуде, — і хвиля утікає...
 Аж — гульк! з води дівчинонька пливе,
 І косу зчісує, і брівками моргає...

Вона й морга, вона й співа:
— «Гей! Гей! не надь, рибалко молоденький,
На зрадний гак ні щуки, ні лина!
Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?

 Колиб ти знав, як рибалкам
 У морі жить із рибками гарненько,
 Тиб сам пірнув на дно к линам
 І парубоцькеє оддав би нам серденько!

Ти ж бачиш сам, — не скажеш: ні, —
Як сонечко і місяць червоненький,
Хлюпочуться у нас в воді на дні!
І із води на світ виходять веселенькі!

 Тиж бачиш сам, як в темну ніч
 Блищать у нас зіроньки під водою, —
 Ходиж до нас, покинь ти удку пріч:
 Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою.

Зирни сюди!... чи це ж вода?
Це дзеркало: глянь на свою уроду!...
Ой я не з тим прийшла сюда,
Щоб намовлять з води на парубка незгоду!»

 Вода шумить!... вода гуде!...
 І ніженьки по кісточки займав...
 Рибалка встав, рибалка йде,
 То спиниться то впять все глибшенько пірнає!...

Вонаж морга, вона й співа...
ГулькІ... приснули на синім морі скалки...
Рибалка хлюп... за ним глубовсть вона!...
І більше вже ніде не бачили рибалки...