|
Чи це тая криниченька.
Чи це тая криниченька, що я воду пив?
Чи це тая дівчинонька, що я ї любив?
Ой, жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люде,
Моя не буде!
Ой, цеж тая криниченька і ключ і відро!
А вжеж мене дівчинонька забула давно!
Ой, жаль серцю буде,
Ой, жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люде,
Моя не буде.
Засипалась криниченька золотим піском,
Злюбилася дівчинонька з другим козаком.
Ой, жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люде,
Моя не буде.
Вже до тої криниченьки стежки заросли,
Да вжеж мою дівчиноньку сватати прийшли.
Ой, жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люде,
Моя не буде.
А вже з тої криниченьки орли воду пють,
Та вже мою дівчиноньку до церкви ведуть.
Ой, жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люде,
Моя не буде.
Оден веде за рученьку, другий за рукав,
А я стою гірко плачу, любив та не взяв.
Ой, жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люде,
Моя не буде.
|
