Струни/Том 2/Іван Франко/Коли часом

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
КОЛИ ЧАСОМ.
 

Коли часом в важкій задумі
 Моя поникне голова,
Легенький стук в вікно чи в двері
 Потоки мрій перерива.

Озвуся, вигляну — даремно,
 Не чуть нікого, не видать,
Лиш щось у серці стрепенеться,
 Когось то хочеться згадать.

Чи щирий друг в далекім краю
 Тепер у лютім бою згиб?
Чи плаче рідний брат, припавши
 Лицем до прадідівських скиб?

Чи може ти, моя голубко,
 Моє кохання чарівне,
Далеко десь, з німим докором
 В тій хвилі згадуєш мене?

Чи може, гнучи в собі горе,
 Ти тихо плачеш у тиші,
А то твої пекучі сльози
 Мені стукочуть по душі.