Струни/Том 2/Іван Франко/Я не жалуюсь

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Для інших версій цієї роботи див. Я не жалуюсь.
Струни. Том 2 під ред. Богдан Лепкий
Я не жалуюсь (Іван Франко)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Я не жалуюсь.


Я не жалуюсь на тебе, доле!
Добре ти вела мене, мов мати.
Таж, де хліб має родити поле,
Мусить плуг квітки з корінням рвати.

Важко плуг скрипить у чорній скибі,
І квітки зітхають у сконанню...
Серце рвесь, уста німі, мов риби,
І душа вглубляєсь в люту рану.

А ти йдеш з сівнею й тихо сієш
В чорні скиби й незарослі рани
Нове сімя, нові надії,
І вдихуєш дух життя румяний.