Струни/Том 2/Максим Славінський/З Гайне

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
З Гайне.

Коли розлучаються двоє,
 За руки беруться вони
І плачуть і тяжко зітхають,
 Без ліку зітхають сумні.
З тобою ми вдвох не зітхали,
 Ніколи не плакали ми;
Той жаль, оті тяжкі зітхання
 Прийшли до нас згодом сами.
Злякалася квітонька лотос, —
 Од проміння ясного дня
Схилила головоньку долі,
 Жде ночи і тихо дріма.
Коханець її, місяченько,
 Збудив її світлом ясним:
Вона повернулась весела
 До місяця личком своїм.

Цвіте, і палає, і пильно
 Вглядається вгору вона;
Ії обгорнуло кохання,
 А з ним і журба чарівна…