Струни/Том 2/Петро Ніщинський/Порада

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Порада.


Дівчинонько, голубонько, чого ти сумуєш?
Твоя доля за плечима, ти її не чуєш.

Шануй людей, молись Богу, то Бог і поможе:
Як не тепер, то на той рік таки буде гоже.

Годіж, серце, сумувати ! Не зітхай важенько,
Бо як будеш журитися, завяне серденько.

А без серденька на світі не можна прожити,
Чи вжеж хочеш таки віку собі вкоротити?

Як би, серце, мав я силу, тодіб инша мова:
Яб випросив тобі долю у самого Бога.

Годіж, годі, моє серце, годі сумувати!
Тобі треба, як квіточці, рости й процвітати.

Ростиж, моя роже повна, рости, розцвітайся,
А як часом спітка лихо, ой, не піддавайся!

Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2. Зображення №1.png