Струни/1/І золотої й дорогої

Для інших версій цієї роботи див. І золотої й дорогої.

Струни. Том 1
під ред. Богдан Лепкий
І золотої й дорогої (Тарас Шевченко)

І золотої й дорогої
Мені, щоб знали ви, не жаль
Моєї долі молодої.
А иноді така печаль
Оступить душу — аж заплачу!
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі:
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісеньке під тином
Сидить собі в старій ряднині...
Мені здається, що се я,
Що се-ж та молодість моя:
Мені здається, що ніколи
Воно не бачитиме волі,
Святої воленьки! Що так
Даремне, марне пролетять
Його найкращії літа,
Що він не знатиме, де дітись
На сім широкім вольнім світі,
І піде в найми: і колись
Щоб він не ллакав, не журивсь
Щоб він де-небудь прихиливсь, —
То оддадуть у москалі...