Струни/1/Чайка

Струни. Том 1
під ред. Богдан Лепкий
Чайка

ЧАЙКА.^[1]

Ой, горе тій чайці, Горе тій небозі, Що вивела чаєнята При битій дорозі! Що вивела чаєнята При битій дорозі!
Киги! Киги! Залетівши в гору! Лучче втопиться В Чорному мору!
Ой їхали чумаки Та все молоденькі,
Тай забрали в тої чайки Діточки маленькі.	${\Big \}}$	2 рази.
	Киги! Киги! і т. д.
Ой чаєнька вється, Об дорогу бється,
До дороги припадає, Чумака благає:	${\Big \}}$	2 рази.
	Киги! Киги! і т. д.
«Ой ти, чумаченьку, Ой ти молоденький,
Віддай мої чаєнята, Діточки маленькі!	${\Big \}}$	2 рази.
	Киги! Киги! і т. д.
«Ой не віддам, чайко, Не віддам, небого,
Бо забереш чаєнятка, Полетиш у поле.»	${\Big \}}$	2 рази.
	Киги! Киги! і т. д.
«Не буду летіти, Буду тут сидіти,
Буду воли завертати Й діток доглядати!»	${\Big \}}$	2 рази.
	Киги! Киги! і т. д.
Як погнала чайка На зелену пашу,
Пасе воли, завертає Чумака благає:	${\Big \}}$	2 рази.
	Киги! Киги! і т. д.
«Ой слухай, чумаче Слухай молоденький,
Верни мої чаєнятка, Діточки маленькі!»	${\Big \}}$	2 рази.
	Киги! Киги! і т. д.
Як пригнала воли З зеленої паші,
Колиж її чаєнятка Поварені в каші!	${\Big \}}$	2 рази.
	Киги! Киги! і т. д.
Ой чайка літає, К землі припадає,
Та вражих тих чумаченьків Сильно проклинає:	${\Big \}}$	2 рази.
	Киги! Киги! і т. д.
«Бодайж ви, чумаченьки, У Крим не сходили,
Як ви мої чаєнятка У каші зварили!	${\Big \}}$	2 рази.
	Киги! Киги! і т. д.
Бодай ваші, чумаченьки, Воли похворіли,

Як ви мої чаєнятка З кашою поїли!	${\Big \}}$	2 рази.
	Киги! Киги! і т. д.
Бодай ваші, чумаченьки, Воли поздихали,
Як через вас мої діти На віки пропали!»	${\Big \}}$	2 рази.
	Киги! Киги! і т. д.

——————

↑ Цю пісню Цертелєв і Максимович приписували Богданові Хмельницькому, Бантиш-Каменський останньому отаманові Січі Кальнишевському, а Полетика в славній «Історії Русов» гетьманові Іванові Мазепі. За Полетикою найбільше промовляє те, що він чув ще живу традицію.
«Чайка» була в XVIII століттю дуже розповсюднена. Її радо слухала також цариця Катерина, хоч вона чайці-небозі-Україні до решти гніздо з чаєнятами забрала.

[1] Цю пісню Цертелєв і Максимович приписували Богданові Хмельницькому, Бантиш-Каменський останньому отаманові Січі Кальнишевському, а Полетика в славній «Історії Русов» гетьманові Іванові Мазепі. За Полетикою найбільше промовляє те, що він чув ще живу традицію.
«Чайка» була в XVIII століттю дуже розповсюднена. Її радо слухала також цариця Катерина, хоч вона чайці-небозі-Україні до решти гніздо з чаєнятами забрала.

[1]