Струни/1/Чумацька
| ◀ Ой сів пугач на могилі | Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий Чумацька |
Бурлацька ▶ |
|
Ой ходив чумак сім рік по Дону —
Та не було пригодоньки ніколи йому.
Ой їхав чумак з Криму до дому,
Сталась йому пригодонька за всю дорогу.
Сталась йому пригодонька не в день, а в ночи —
Занедужав чумаченько з Криму ідучи.
Занедужав чумаченько з Криму ідучи,
При широкій доріженці воли пасучи.
Ой пішов чумак в Самар на базар,
Червоною китайкою голову звязав.
Ой упав чумак, упав та й лежить,
Ніхто його не спитає, що в його болить...
Ой болить в його серце й голова, —
Умірае чумаченько, а роду нема!
Прийшов до його отаман його,
Бере його за рученьку, жалує його.
«Отамане мій! Жалуєш мене,
Скидай, скидай кожух з мене та укрий мене,
Бери моє срібло, злото, поминай мене!»
Ой скинув чумак свиту і кожух,
Припадає к сирій землі, теплий зводить дух...
Ой скинув чумак із себе каптан:
«Воли мої половії хто буде ваш пан?»
Та вдарили зразу у великий дзвін:
Сеж по тому чумакові, що ходив на Дін!
Та вдарили зразу у дзвони в усі:
Сеж по тому чумакові, що ходив по сіль.
Ой ішли воли та в вісьмерику:
Задзвонили в усі дзвони по тім чумаку!
Ревнули воли у новім ярмі:
Поховали чумаченька в чужій стороні.
Ревнули воли, воли степом ідучи:
Поховали чумаченька із Криму йдучи.