Струни/2/Іван Манжура/Первий сніг

Матеріал з Вікіджерел
Струни. Том 2
під ред. Богдан Лепкий

Первий сніг (Іван Манжура)
• Для робіт з подібними назвами див. Перший сніг Берлін: 1922
ПЕРВИЙ СНІГ.

Ще вчора сонечко так гріло,
Чабан з отарою бродив,
Озиме пишно зеленіло
І лист у лузі гомонів;
Сьогодніж степ увесь неначе
Застлав сріблястий оксаміт,
І вітер жалісливо плаче,
І сонце ллє не той мов світ.

Оттак і серце моє вкрите,
Мов сніговий на нім покров,
Бо вже тепер йому не світе
Ані надія, ні любов.
Учораж, як воно втішалось!
Не знало щастячку де край;
Усе, усе йому всміхалось,
І скрізь здавався світлий рай…