Східний світ/1930/1-2/Равендузька соша
| ◀ Омар Хейям. Робайяти | Східний світ/1930/1-2 Равендузька соша (Азер-Заде) |
Повітряні шляхи Індії ▶ |
|
НОТАТКИ
Налагоджуючи угоду поміж Персією та Іраком, англійський імперіялізм мав, між іншим, на увазі провести Равендузьку сошу, яка відкриває для Англії доступ на північ Персії — в Перський Азербайджан, т.т. в сферу безпосереднього економічного впливу СССР.
Тут буде доречно згадати, що Трансперська залізниця полишає на боці цю провінцію, для якої Англія намітила новий шлях на Равендуз: Багдад—Керкук—Ербіль—Бабадживана—Равендуз—Райят (Ірак-кордон)—Хане (Персія-кордон)—Легбін—Нагодек—Райдарабад (південний берег Урмійського озера) — і далі на Тавриз.
У боротьбі за поневолення Персії імперіялізм завше намагався відірвати її від світових ринків.
Відома угода поміж Англією й Росією 1885 року, що забороняла будувати залізниці в Персії, є наочний доказ цієї тактики.
Проте, коли наприкінці минулого століття імперіялісти (під тиском нових факторів) не були певні в довготерміновості цієї угоди і вже в двадцятому столітті почали будувати на підступах до Персії головні дільниці майбутніх шляхів Персії, щоб з першою можливістю просунутися в глибину країни (Басра—Баґдад—Касрішірін; Джульфа—Тавріз; Мірджава—Дуздаб; руський, англійський і німецький проєкти Трансперської залізниці), то, зрозуміло, тепер, коли Персія вступила в добу широкого залізничного будівництва, питання, як старими засобами цю країну зберегти в сфері імперіялістичного впливу, контролюючи шляхи сполучення Персії — це питання набуло виключної актуальности в політиці імперіялізму.
Втягнути до сфери свого впливу водяні, залізничі і повітряні шляхи сполучення в Персії та ті, що ведуть до Персії, зв'язати її шляхи з історичним шляхом на Індію, приборкати волю Персії зовнішніми позиками, що потрібні Персії для залізничного будівництва — ось завдання, що стоять тепер перед британською політикою в Персії.
Як відомо, Персія зв'язана з світовими ринками (за винятком СРСР) такими шляхами: через Дуздаб—Мірджаву—Індійську залізницю; через Керманшах—Ханекен—Баґдад—Басру і через порти Перської Затоки.
Ці шляхи зв'язують з Заходом не лише південну Персію, а й північну і північно-східню; Дуздаб—Мешед; Керманшах—Хамадан—Казвін—Тегран; Бушір—Ісфаган—Тегран і т. д.
Всі ці шляхи цілком відповідають інтересам Англії, а новий трансперський шлях, якому Англія надає виключного економічного і політичного значіння (питання про вибір головної дільниці), подає англійським політикам великі надії поступово втягти центральну і північну Персію в орбіту англійського імперіалізму.
Тут треба підкреслити виключне значіння зовнішньої торгівлі в економіці Персії, через що ключ економічного впливу на Персію має той, хто держить в руках її шляхи до світових ринків.
До цього часу спроби Англії заволодити ключем економічного впливу на Персію розбивалися об свідомість перського народу того, що економічна емансипація Персії неможлива без дружби з СРСР.
Звідси енерґійна підривна робота Англії, щоб дискредитувати та зірвати торгівлю Персії з Радянським Союзом.
Цим пояснюється й останню антирадянську кампанію англофільської частини перської преси.
Англійський імперіялізм сподівався підірвати радянсько-перську торгівлю, використавши Трансперський шлях. Але основним завданням англійської імперіалістичної експансії є послабити економічні зв'язки поміж СРСР і Перським Азербайджаном. До останнього часу для цього англійці мали проект залізниці Трапезунд—Тавріз. Але шлях Трапезунд—Тавріз (валками) є тимчасовий транзитний шлях, і він втрачає значіння, якого набув за часів, коли було закрито Закавказький шлях. Крім того, політика турецького уряду позбавляє англійських імперіялістів можливости закріпити за собою цей шлях.
Серйозно загрожувати СРСР цей шлях не може, і Англія намагається організувати тепер Равендузький сошейний шлях, що значно скорочуватиме фрахтові витрати до Перського Азербайджану і час на приставку.
Цей сошейний шлях від Гайдарабаду (південь Урмійського озера) до кордону Персії почали прокладати ще в 1926 році і з перервами прокладають до цього часу.
Персія витратила на цей шлях вже 80 тисяч туманів і зараз роботу затримує брак коштів.
Значно інтенсивніше йдуть роботи на території Іраку і, не вважаючи на труднощі прокладки (шлях будується за американським типом для важких могутніх машин завширшки в 8 метрів і грузований завтовшки в 5 метрів), мають довести її до кордону (Райят) в наступному році.
Як зазначено вище, нормалізація ірацько-перських взаємин полегшує розв'язання проблеми цього шляху, який за проектом Мілепо 1926 року має просунути до Перського Азербайджану мосульську і південну нафту та англійські товари. З Персії цим шляхом відправлятимуть до Европи перські товари (килими, хутро і т. д.), що до цього часу йшли через ЗСФСР.
Але, щоб тверезо оцінити майбутні перспективи, перським англофілам дуже корисно згадати про реальні наслідки господарювання англійців на перському ринкові, коли він був цілком ізольований від СРСР.
Ці підсумки такі (взято із перської офіціяльної митної статистики „Табльо-Жанераль“).
Шовківництво Північної Персії остаточно загинуло, лісоводство значно зменшилося.
Виноградарство і садівництво було на краю загибелі, а основна галузь сільського господарства північної Персії — бавовництво — почало даградувати, тому що ціна на бавовну знизилась до 1200 кран за тонну проти 3205 кран передвоєного часу (3333 кран тепер).
Ціни на перські товари катастрофічно знизилися: на риж з 665 кран за тонну до 450 кран, на сушню — з 1181 крана до 638 кран і т. д.
Експорт сильно зменшився: бавовна з 26,6 тисяч тонн до 1,5 тисяч тонн; риж з 63 тисяч тонн до 0,3 тисяч тонн; сушня з 59,6 тисяч тонн до 23 тисяч тонн; шовк в коконах з 993 тонн до 0,4 тонни; ліс з 23 тисяч тонн до 2 тисяч тонн і т. д.
Імпорт щодо ціни збільшився, а в кількості зменшився.
Середні ціни на імпортні товари надзвичайно зросли: на цукор — на 337%, на чай — на 104%, на папер і картон — на 250%, на борошно — на 156%, на мануфактуру — на 200%.Навіть на нафтопродукти південної Персії ціни мало підвищилися.
Інтересно відзначити, що ціни на англійські товари за тої доби зросли навіть на півдн: Персії: в Буширі ціна на мануфактуру зросла з 9000 кран — за тонну до 19320 кран, на цукор — з 960 кран до 1614 кран, на чай — з 5220 кран до 6240 кран; в Мохаммері ціна на цукор зросла з 1020 кран до 2160 кран, на тканини — з 10620 кран до 12120 кран, на чай — з 5460 кран до 20820 кран; в Дуздабі — на тканини — з 8400 кран до 14040 кран і т. д.
Відколи на ринках Персії появився СРСР, відновилися вже загинулі галузі перського господарства, збільшився перський експорт, зросли ціни на перські товари і значно зменшилися ціни на імпортні.
Персії доведеться витримати великий наступ з боку англійського імперіалізму, відбити який Персія зможе, лише зміцнюючи далі радянсько-перські політичні й економічні взаємини.
Азер-Заде
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|