Твори (Шашкевич, 1960)/Дівчина, лице миюча

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Твори
Маркіян Шашкевич
Народні сербські пісні
Дівчина, лице миюча
Київ: Радянський письменник, 1960
ДІВЧИНА, ЛИЦЕ МИЮЧА


Дівчина си личко умивала
І, миючи, к лицю говорила:
«Коб я знала, (личко моє, личко!)
Що тя старий буде цілувати,
Пішла би я горою зеленов,
Весь полин би по горі зібрала
І з него бим воду вицідила,
Мила бим тя нею в кожний ранок.
Як стар поцілує, щоби-сь гірке було.
А коб знала, (личко моє, личко!)
Що тя молод буде цілувати,
Пішла би я у зільник зелений,
Всю би рожу в зільнику зібрала,
Пак би з неї вицідила воду,
Мила бим тя нею щозарані;
Щоб, як поцілує, молодому пахло,
Щоб му пахло і миленьке було.
Волю з молодим по горах ходити,
Як зо старим по білому двору;
Волю з молодим на камені спати,
Як зо старим на м'якенькім шовку».