Твори (Шашкевич, 1960)/Збигонь

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Твори
Маркіян Шашкевич
З Краледвірського рукопису
Збигонь
Київ: Радянський письменник, 1960
ЗБИГОНЬ


Політує голуб з дерева на дерво,
гуде жалісненько горе всьому лісу:
«Ой ти лісе ширий! Літав я з тобою
з дорогов голубков, з милов, премиленьков.
Ой, а злобний Збигонь захватив голубку
і заніс у город, ах, у твердий город».

Гей, ходив молодец вкруг твердо-города,
вздохав жалосливо за дорогое милов.
От города к скалі, на скалі усівси,
сидів, зажурившись, з німим мовчав лісом.

І прилетів голуб, гуде жалісненько.
Підвів головоньку молодец і каже:
«Ти сумний голубче! Сумно ти самому.
Чи тобі кругавец вхопив подружечку?»
«Ти, Збигоню, тамка на тім тверд-городі,
ти ухватив мою дорогу миленьку
і заніс у город, ой у тверд у город!»
«Голубче, ти був бись з кругавцем боровся,

коби в тебе було удатноє серце;
був бись кругавцеві видер сву дорогу,
коби в тебе були драві острі єми;
ти бись був погубив кругавця злобного,
коби ти був твердий мясожравий зюбец».

— «Ну ж, сумний молодче, жени на Збигоня!
В тобі преудале на ворога серце,
в тебе проті нему зброя кріпка, остра,
в тебе му в голову тяжкая бардиця».

Миттю молодец долів, — долі темним лісом.
Взяв на себе зброю й на рамена барду,
Спіє лісом темним к городу твердому.
 Став у тверд-го̀рода,
 ночі, — всюда темно, —
 товк пястуком сильним.
 «Кто там?» — слова з замку.
 — «То я, ловец блудний».
 Розверлись ворота.
 Товк пястуком сильним;
 розверлися вторі.
 «Де владика Збигонь?»
 — «За великов світлицев».
Там Збигонь збиточний, там плаче дівиця.
 — «Гей, одчини ловцю!»
Не одчинив Збигонь. І розбив бардицев
двері дуж молодец і розбив бардицев
голову Збигоня. Всюда бігав замком
і всьо потовк в замку. В своє красной діви
лежав до розсвіта.
Прийшло раннє сонце верх дерев у город,
прийшла нова радость в молодецьке серце,
що сву красну діву держить в руках сильних.

 «Чия то голубка?»
 — «Ухватив ю Збигонь;
 Як мене тут в'язнив,
 так ю в тверд-городі».
 — «В ліси з тверд-города!»
В ліси полетіла, і туда літала
і сюди літала, з дерева на дерво
зо своїм голубцем, з голубцем сипляла
на одній рокиті.
Зрадовалась діва зо своїм молодцем,
ходить сюда-туда, всюда, куда схоче,
з миленьким сипляла на одній постільці.