Твори — З Краледвірського рукопису
Олень
Маркіян Шашкевич
1960
ОЛЕНЬ
Бігав олень по горах,
скакав сторонами,
по горах, по долинах
красні пароги носив.
Красними парогами
густий ліс продирав,
по лісі скакав
легкими ногами.
Ой та молодець по горах ходив,
долинами ходив у люті бої,
горду зброю на собі носив,
твердою зброєю глоти врагів розбивав.
Ніт вже молодця у горах!
Поскочив нань люто лестний враг;
заскалив очі, злобов розжарені,
вдарив тяжков бардов в груди, —
застогнали сумно ліси жалосливі;
з молодця випер душу, душицю.
Сеся вилетіла красним тяглим горлом,
з горла красними устами.
Ой тут лежить, тепла кров
тече за душею, шо злинула;
сира земля п'є кровцю гарячу.
В кождой діви жалісненьке серце.
Лежить ледінь у землі холодній,
на ледіню лежить дубець, дуб
розкладаєсь в суки ширше й ширше.
Ходить олень з красними рогами,
скаче на ногах на шпарких,
горі в листє спина тонке горло.
Злітаються товпи бистрих кругавців
з всього ліса, сюда на сей дуб;
усі покракують на дубі:
«Пав молодец злобою врага!»
Всі діви плакали молодця.
|
