Твори (Шашкевич, 1960)/Побратимові

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Твори
Маркіян Шашкевич
Побратимові
• Інші версії цієї роботи див. Побратимові Київ: Радянський письменник, 1960
ПОБРАТИМОВІ.
 
посилаючи йому пісні українські
 
Дума

От так, Николаю, вкраїнські вірлята
І веселять душу й серце зігрівають;
От так, Николаю, руські соколята
То вголос, то стиха матері співають.
Аж мило згадати, як то серце б'ється,
Коли з України руськая пісенька
Так мило, солодко вколо серця в'ється,
Як коло милого дівка русявенька.
Так го обнімає, так до себе тисне,
 Пригортає і любує,
 І голубить, і цілує,
 І плеще, і тішить,
 І медочком дишеть,
Що трохи не скажеш: пусти мене, пісне!

Аж тут і небавком буйний вітер повине,
Гостинець вже інший, от вже думку несе.
Несе й каже: сю ніч степами гуляв я,
Нагулявшись доволі, по могилах лягав я,

Буцімто спочити, а то підслухати,
Як-то стара бувальщина буде розмовляти:

Про давні літа,
Про давні часи,
Як слава гула
Світом вокруги,
Про руських батьків,
Боярів, князів,
Про гетьманів, козаків.

І стане повідати зразу так мило,

Стиха й величаво, мов над морем цвіла
Цвіт-доля любенько; потім голосніше
Застогне, заплаче, щораз то сумніше,
Сумніше, страшніше гукне, засковиче,
З-під могил, казав бись, старих людей кличе,
 Щоби поспитали
 Про спис, про шаблюку,
 Щоби розвідати
 Про орду-канюку:
Як руським тілом згодувалася,
Як руськов крівлев напувалася;
Як руська шаблюка все її вітала,
Як кривим зубом серце добувала,
В пущі вигідненько на нічліг стелила,
В воду під могилу спати кладовила.

І знов згомонить ти нишком, мило-немно,
Як в сумерк вечірній, півсонно, півтемно,
І луну розпустить ген-ген долинами,
І гомоном шибне ген-ген дубровами,
Ні то комусь-то десь-там повідає,
Як-то колись-то красою засяє,

Як при Чорнім морі
Себе заквітчає,
В степах на просторі
Весело заграє,
Як в водах, Дніпрі
Змиєсь, прибиреся,
Легеньким крильцем
На Дністр занесеся,
В тихенькім Дністрі
Собі прилягнеся,
Крилоньками сплесне,
Стрясе, злопотить,
Під небо, до сонця,
Ген-ген полетить,
Під небом, край сонця,
Сонечком повисне,
І буде літати,
І буде співати
І о руській славі
Скрізь світу казати!