Перейти до вмісту

Твори (Шевченко, 1959–1963)/2/Дівичії ночі

Матеріал з Вікіджерел
Повне видання творів Тараса Шевченка. Том II
Тарас Шевченко
Дівичії ночі
• Інші версії цієї роботи див. Дівичії ночі Чікаґо: видавництво Миколи Денисюка, 1961
ДІВИЧІЇ НОЧІ.

Висушили карі очі
Дівичії ночі.
 Черниця Маряна.

Розплелася густа коса
 Аж до пояса,
Розкрилися перси-гори —
 Хвилі серед моря,
5Засіяли карі очі —
 Зорі серед ночі,
Білі руки простяглися, —
 Так би й обвилися
Кругом стану і в подушку
10 Холодну впилися
Та й заклякли, та й замерли,
 З плачем рознялися.

»Нащо мені коса-краса,
Очі голубині,
15Стан мій гнучий… коли нема
Вірної дружини,
Немає з ким полюбитись,
Серцем поділитись…
Серце моє! Серце моє!
20Тяжко тобі битись
Одинокому! З ким жити,
З ким, світе лукавий,
Скажи мені?… Нащо мені
Тая слава?… слава…
25Я любить, я жити хочу,

Серцем — не красою!
А мені ще й завидують,
Гордою і злою
Злії люди нарікають,
30А того й не знають,
Що́ я в серці заховала…
Нехай нарікають.
Гріх їм буде… Боже милий!
Чому ти не хочеш
35Укоротить Свої темні,
Тяжкі мені ночі!
Бо я в день не одинока —
З полем розмовляю,
Розмовляю і недолю
40В полі забуваю.
А вночі…«
 Та й оніміла.
Сльози полилися…
Білі руки простяглися,
45В подушку впилися.
1844. 18. V.
С.-Петербурґ.