Твори (Шевченко, 1959–1963)/2/Три літа
| Повне видання творів Тараса Шевченка. Том II Три літа |
Розрита могила ▶ |
|
І день — не день, і йде — не йде,
А літа стрілою
Пролітають, забирають
Все добре з собою.
5Окрадають добрі думи,
О холодний камінь
Розбивають серце наше
І співають а́мінь,
Амінь всьому веселому
10Од нині до віка,
І кидають на розпутті
Сліпого каліку.
Невеликії три літа
Марно пролетіли…
15А багато в моїй хаті
Лиха наробили:
Опустошили убоге
Моє серце тихе,
Погасили усе добре,
20Запалили лихо,
Висушили чадом-димом
Тії добрі сльози,
Що лилися з Катрусею
В московській дорозі,
25Що молились з козаками
В турецькій неволі
І Оксану, мою зорю,
Мою добру долю,
Що день Божий умивали…
30Поки не підкрались
Злії літа, та все теє
Заразом украли.
Жаль і батька, жаль і матір,
І вірну дружину,
35Молодую, веселую,
Класти в домовину, —
Жаль великий, брати мої!
Тяжко годувати
Малих діток неумитих
40В нетопленій хаті!
Тяжке лихо, та не таке,
Як тому дурному,
Що полюбить, побереться,
А вона другому
45За три шаги продається
Та з його й сміється.
От де лихо! От де серце
Разом розірветься!
Отаке то злеє лихо
50Й зо мною спіткалось:
Серце люди полюбило
І в людях кохалось,
І вони його вітали,
Гралися, хвалили…
55А літа тихенько крались
І сльози сушили,
Сльози щирої любови…
І я прозрівати
Став потроху… Доглядаюсь —
60Бодай не казати!
Кругом мене, де не гляну,
Не люди, а змії…
І засохли мої сльози,
Сльози молодії.
65І тепер я розбитеє
Серце ядом гою —
І не плачу, й не співаю,
А вию совою!
Отаке то! Що хочете,
70То те і робіте:
Чи голосно зневажайте,
Чи нишком хваліте
Мої думи, — однаково,
Не вернуться знову
75Літа мої молодії,
Веселеє слово
Не вернеться!… І я серцем
До вас не вернуся,
І не знаю, де дінуся,
80Де я пригорнуся,
І з ким буду розмовляти,
Кого розважати,
І перед ким мої думи
Буду сповідати.
85Думи мої! Літа мої,
Тяжкії три літа!
До кого ви прихилитесь,
Мої злії діти?
Не хилітесь ні до кого,
90Ляжте дома спати…
А я піду четвертий год
Новий зустрічати.
Добридень же, новий годе,
В торічній свитині!
95Що ти несеш в Україну
В латаній торбині?
»Благоденствіє«, указом
Новеньким повите?
Іди ж здоров, та не забудь
100Злидням поклонитись!
1845. 22. XII.
Вюнища.