Три подорожі/Післяслово
| ◀ Подорож філософа під кепом | Три подорожі Післяслово |
|
Із того часу, як я написав був оцю книгу (і тим початок поклав новому для української літератури жанрові), немало утекло води Дніпром і тече й тепер — тільки під Запоріжжям ми тую воду вже затисли межи бетонові греблі — і тим прискорили плив води і хід подій.
На провесні 1928 року, на провесні єврейських колоній, на провесні нових темпів усе було не так, як тепер. Коли я перечитую сьогодні ввечорі цю книгу, вона здається давньою історією, а на провесні 1928 року вона була найсвіжішою новиною. Дід Бернард Шов колись гордовито заявив, що він — журналіст і пише тільки про сьогодні — і думає, що таким способом має шанси зостатися навіки — і що ті, хто одразу силкуються писати для вічности, пишуть ні для якої епохи, чи для ніякої епохи.
А так, тому правда. Але в тому, що журналістський нарис двадцять восьмого року зробився для нас у тридцятім році художньою леґендою, в тому є цікава мораль для ормена з девізом: «цього не може бути!»
Не будьмо намовляти шановного анекдотичного східнього чоловіка дивитися в футурум примум, а закличмо його глянути в футурум ексактум — у майбутнє, що ми зробили минулим. Нехай не дивиться вперед, а нехай загляне в сиву давнину дев'ятсот двадцять восьмого року.
Єврейські селяни пережили своє дитинство, свій вік парубочий, одбули клясову війну на селі і єврейські райони часто є тепер райони суцільної колективізації. Буржуазні Єко і Аґро-Джойнти одійшли в вічність і не просто єврейселянин ходить у степу, а член організованого, а часто й зразкового колективу.
Мало того, євреї-селяни говорять і пишуть єврейською мовою. Цілий районовий центр є єврейське хліборобське місто й єврей інструктор чи аґроном дає поради не тільки єврейським селянам.
Злоєхидна тітка вже безперечно десь у далеких північних кліматах, а голова КНС, мисливець і рибалка, без сумніву вже переконався того, що на Вкраїні живуть українці і що євреї самі мажуть хати.
Сам автор і філософ під кепом чималі відбув зміни. На рукзакові його і на черевиках є дірочки, але він повеселішав і рідше впадає в скептичну жилу. Він став літературним активістом і остаточно законтрактував свої настрої великій епосі реконструкції. Рукзак чимраз частіше сідлає його спину, ремінь підперізує його стан і, весело посвистуючи, він іде в ногу з темпом. Бо настав час іти.