Тюхтій та Чванько
Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ
ТЮХТІЙ ТА ЧВАНЬКО (Побрехенька)
Mes jours sont le tissu d’un contraste étonnant: Je ne vis qu’en pleurant, et je pleure en riant! L’amour, pour tant de cœurs l’objet de plus doux charmes Fut pour le mien la source et des maux, et des larmes! Pour adoucir mon sort et mes regrets cuisants! En poussant des soupirs, j’écris des vers plaisants, Qu’ils sont drôles, ma foi, ces destins que les nôtres! En voulant larmoyer je fais rire les autres!*
Автор “Т[юхтія] та Ч[ванька]”
Наш віршомаз Тюхтій старих людей шанує: Гарасько1 як звелів, — він так і компонує. Чи справжки, чи на жарт що тільки написав, То так на дев’ять рік те в бодню і запхав; А на десятий рік, як вийме й прочитає, — Побачить сам здоров, що там ладу біс має, То в грубу так-таки і впре шпаргалля все!.. От брат його, Чванько, слабкий уже на се! Що начеркав, те так в друкарню і несе! Але громада їх однако поважає: Того ні сном не зна, другого не читає!
Скажіть, будь ласкаві: хто з їх дурніший двох? Та глузду, гріх казать, скупенько у обох!.. Так перший же хоч тим за працю надолужить, Що в дев’ять рік хоч раз теплом собі услужить; Другий — такий дурний, що з холоду дрижить, А книжок же його з півсажня так лежить…
Харьков 1 ноября 1819 года