Абрамович (Бурчак-Абрамович) Никанор Никанорович (27.07(08.08)1883, с. Мизове на Волині, нині Старовижівський р-н Волинської обл. — 21.03.1969, м. Карлсруе, Німеччина) — церковний і просвітницький діяч, грав на бандурі. Закінчив Волинську духовну семінарію в Житомирі. Тоді ж (1929–1932) семінаристом навчився грати на бандурі, пропагував кобзарське мистецтво. Навчався у Київському комерційному інституті, а після рукоположення в священики (1910) — у Київській духовній академії. В часи УНР був організатором українського церковного життя, редагував релігійні журнали, видав брошуру «Просвіта на селі». В 1942–1943 — архієпископ Київський і Чигиринський. В 1943 — виїхав з Києва на Волинь, згодом до Варшави, а 1944 — до Німеччини, з 1946 — мешкав у Карлсруе. Від 1950 — керівник УАПЦ в Німеччині. Від 1953 — митрополит УАПЦ на еміграції. 1954–1961 — почесний голова Товариства «Волинь» та Інституту досліджень Волині у Вінніпезі (Канада). Автор багатьох публікацій в часописах, низки богословських та краєзнавчих праць.
|
|
Літ.: Никанор Абрамович // Енциклопедія українознавства. Т. 5, С. 1766, НТШ, Львів, 1996; Абрамович Никанор Никанорович // ЕСУ, Т. 1. Київ, 2001. — С.38–39.
|
|
