Указ Президії ВР УРСР від 17.12.1945 «Про зміну Цивільного Кодексу СРСР, в зв'язку з Указом ПВР СРСР «Про спадкоємців за законом і по заповіту»

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ВВР/1947/3-4 (1945
Президія Верховної Ради Української РСР
Про зміну Цивільного Кодексу СРСР, в зв'язку з Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про спадкоємців за законом і по заповіту»
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Відомості Верховної Ради УРСР, 1947, № 3—4, с. 39—41
Emblem of the Ukrainian SSR (1937-1949).png
УКАЗ
Президії Верховної Ради УРСР
Про зміну Цивільного Кодексу СРСР, в зв'язку з указом Президії Верховної Ради СРСР «Про спадкоємців за законом і по заповіту».

У відповідності з ст. 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 14 березня 1945 року «Про спадкоємців за законом і по заповіту» Президія Верховної Ради УРСР постановляє:

I.

Ст.ст. 418, 420, 421, 422, 423, 424, 429, 430 та 433 Цивільного Кодексу УРСР викласти в такій редакції:

Ст. 418. Спадкоємцями за законом є діти (в тому числі усиновлені), дружина та непрацездатні батьки померлого, а також інші непрацездатні, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

Якщо хто-небудь із дітей спадкодавця помре до відкриття спадщини, його спадкова частка переходить до дітей (онуків спадкодавця), а на випадок їх смерті — до їх дітей (правнуків спадкодавця).

В разі відсутності зазначених спадкоємців або неприйняття ними спадщини, спадкоємцями за законом є працездатні батьки, а за їх відсутністю — брати й сестри померлого.

Примітка: Спадкоємцями можуть бути лише особи, які є живими на момент смерті спадкодавця, а також діти, які зачаті за його життя і народилися після його смерті».

«Ст. 420. При одержуванні спадщини за законом спадкове майно ділиться на рівні частки між особами, закликаними до одержання спадщини в порядку черговості, зазначеної в першій та третій частині ст. 418.

Онуки та правнуки спадкодавця ділять між собою рівно ту частку, яка належала б їх померлому родителю».

«Ст. 421. З осіб, закликаних до одержання спадщини в порядку, зазначеному в ст. 418, ті, хто мешкав укупі з спадкодавцем, одержують майно, яке відноситься до звичайної хатньої обстановки та вжитку (за винятком речей розкоші), понад частку майна померлого, яка належить їм згідно з ст. 420».

«Ст. 422. Кожний громадянин може по заповіту лишити все своє майно або частину його одній або декільком особам із числа згаданих в ст. 418, а також державним органам і громадським організаціям.

За відсутністю осіб, зазначених в ст. 418, спадкодавець вправі відписати своє майно кому б то не було.

Заповідач може позбавити спадщини всіх або будь-кого з числа осіб, згаданих в ст. 418, проте він не в праві позбавити своїх неповнолітніх дітей та інших непрацездатних спадкоємців частки, яка належала б їм при одержанні спадщини за законом.

Спадкове майно, яке лишилось поза заповітним розпорядженням, розподіляється в порядку одержання спадщини за законом».

«Ст. 423. На осіб, зазначених в ст. 418, які одержують по заповіту спадкове майно, заповідач може покласти виконання якого-небудь зобов'язання на користь одного, декількох або всіх спадкоємців, які в силу цього розпорядження дістають право вимагати виконання відповідного зобов'язання вищезазначеними особами; так само заповідач може покласти на них виконання яких-небудь дій, спрямованих на здійснення загальнокорисної мети.

На осіб, які одержують по заповіту спадкове майно в порядку, передбаченому другою частиною ст. 422, заповідач може покласти виконання зобов'язання на користь будь-якої особи.

При заповіданні майна державним органам або громадським організаціям заповідач має право зазначити певну мету, на яку повинно бути вжито відписане майно».

«Ст. 424. Допускаються заповіти, в яких у тому випадку, якби призначений по заповіту спадкоємець помер раніше відкриття спадщини або не прийняв її, заповідач закликає до одержання спадщини кого-небудь іншого з законних спадкоємців, а за відсутністю законних спадкоємців — будь-яку особу».

«Ст. 429. Якщо спадкоємець, присутній в місті відкриття спадщини, на протязі трьох місяців з дня його відкриття не заявить належному нотаріальному органу про відмовлення від спадщини, він вважається таким, що прийняв її.

Спадкоємці, які є в наявності, можуть вступити в управління спадковим майном, не чекаючи явки інших спадкоємців, які своєчасно з'явившись, можуть витребувати свою частку спадкового майна».

«Ст. 430. Спадкоємці, відсутні в місті відкриття спадщини, можуть прийняти спадкове майно особисто або через повірених на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини».

Особи, для яких право одержання спадщини виникає на підставі третьої частини ст. 418, тільки у випадку відсутності інших спадкоємців або неприйняття ними спадщини можуть заявити в той же строк про свою згоду прийняти спадкове майно, незалежно від того, чи будуть вони закликані до одержання спадщини.

Примітка: Частка спадкоємця, який не народився до моменту відкриття спадщини, може бути на протязі трьох місяців після його народження витребувана його законними представниками».

«Ст. 433. В разі неявки на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини, відмовлення від прийняття спадщини (за винятком випадку, передбаченого ст. 424), чи позбавлення заповідачем права одержання спадщини одного або декількох спадкоємців, їх частка переходить іншим спадкоємцям за законом і ділиться між ними в порядку, встановленому в ст. 420, якщо тільки в заповіті не зазначено, що заповідач лишає все своє майно призначеним ним спадкоємцям.

В тому разі, якщо всі спадкоємці не прибули в установлений строк, відмовились від спадщини або були позбавлені заповідачем права одержання спадщини, майно визнається безгосподарним і переходить у власність держави».

II.

Дія цього указу поширюється на спадщини, які відкрилися до видання Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 14 березня 1945 року «Про спадкоємців за законом і по заповіту», але які ще не прийняті спадкоємцями і не перейшли у власність держави, як безгосподарні.


Голова Президії Верховної Ради УРСР

Секретар Президії Верховної Ради УРСР

м. Київ
17 грудня 1945 р.


Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).