Указ Президії Верховної Ради УРСР від 10.04.1973 «Про присвоєння архітекторам почесного звання заслуженого архітектора Української РСР»

Матеріал з Вікіджерел
ВВР/1973/17
Президія Верховної Ради Української РСР
Київ: 1973
Про присвоєння архітекторам почесного звання заслуженого архітектора Української РСР
Відомості Верховної Ради УРСР, 1973, № 17, с. 149.
УКАЗ
Президії Верховної Ради Української РСР
127. Про присвоєння архітекторам почесного звання заслуженого архітектора Української РСР

За заслуги в розвитку архітектури присвоїти почесне звання заслуженого архітектора Української РСР:

Іванову Ігорю Миколайовичу — архітекторові, начальнику архітектурно-конструкторського бюро Зонального науково-дослідного і проектного інституту типового і експериментального проектування житлових і громадських споруд, м. Київ.

Лукомському Володимиру Степановичу — архітекторові, головному інженеру Івано-Франківського філіалу Українського державного інституту проектування міст.

Паньку Георгію Сергійовичу — архітекторові, начальнику відділу Українського науково-дослідного і проектного інституту цивільного сільського будівництва, м. Київ.

Урусову Георгію Олександровичу — архітекторові, керівнику архітектурно-планіровочної майстерні Українського державного інституту проектування міст, м. Київ.


Голова Президії Верховної Ради Української РСР

Секретар Президії Верховної Ради Української РСР

м. Київ, 10 квітня 1973 р.
№ 1546–VIII.


Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:

  • вираження народної творчості (фольклор);
  • акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).