Указ Президії Верховної Ради УРСР від 10.4.1945 «Про присвоєння почесного звання Заслуженого лікаря УРСР»

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Emblem of the Ukrainian SSR (1937-1949).png
УКАЗ
Президії Верховної Ради УРСР
Про присвоєння почесного звання Заслуженого лікаря УРСР

За видатні заслуги в області охорони народного здоров'я присвоїти почесне звання Заслуженого лікаря УРСР:

1. Ганжі Івану Тимофійовичу — лікарю-епідеміологу, обласному санітарному інспектору Сталінської області.
2. Давидовій-Студенській Валентині Євгенівні — лікарю-епідеміологу обласної державної санітарної інспекції Сталінської області.
3. Колесникову Миколі Васильовичу — лікарю-терапевту, обласному епідеміологу Чернігівської області.
4. Крюкову Всеволоду Кириловичу — лікарю-епідеміологу, обласному епідеміологу Сталінської області.
5. Кузьміну Владиславу Степановичу — лікарю-терапевту 3-ої лікарні міста Кіровограда.
6. Малікову Петру Миколайовичу — лікарю-епідеміологу, директору філіалу Харківського інституту комунальної гігієни.
7. Півовонському Якову Івановичу — лікарю-хірургу, завідуючому хірургічним відділом центральної лікарні Південно-Західної залізниці.
8. Радченко Поліні Григорівні — лікарю-педіатру, начальнику Управління дитячої лікувальної допомоги Народного Комісаріату Охорони здоров'я УРСР.
9. Слюсареву Олександру Федоровичу — лікарю-епідеміологу обласної державної санітарної інспекції Сталінської області.
10. Сухареву Михайлу Яковлевичу — лікарю-епідеміологу, завідуючому Харківським міським відділом охорони здоров'я.

Голова Президії Верховної Ради УРСР

Секретар Президії Верховної Ради УРСР

м. Київ,
10 квітня 1945 року.


Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).