Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30.12.1962 «Про ліквідацію районів міста Кадіївки Луганської області»

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Про ліквідацію районів міста Кадіївки Луганської області (1962
Президія Верховної Ради Української РСР
Про ліквідацію районів міста Кадіївки Луганської області
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
ДАВіО Ф. Р-2700, оп. 6, од.зб. 1789, с. 187
Видання: Київ: 1962.
Emblem of the Ukrainian SSR.svg
УКАЗ
Президії Верховної Ради Української РСР
Про ліквідацію районів міста Кадіївки Луганської області

Ліквідувати Брянський, Голубівський та Іллічівський райони міста Кадіївки Луганської області.

Включити в смугу міста Кадіївки місто Ірміне та селище міського типу Алмазна.

Територію Брянського району і селища міського типу Краснопілля, Криворіжжя та Сабівка Кадіївської міськради вважати за один населений пункт — місто Брянка; територію Голубівського району і селище міського типу Петроградо-Донецьке та село Голубівка Кадіївської міськради і селище міського типу Красногвардійський Фрунзенського району вважати за один населений пункт — місто Кіровськ.

Віднести міста Брянка та Кіровськ до категорії міст обласного підпорядкування.


Голова Президії Верховної Ради Української РСР

Секретар Президії Верховної Ради Української РСР

м. Київ
30 грудня 1962 року


Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).