Украінська Муза/11/Моя душа

Украінська Муза
Випуск 11
під ред. Олекси Коваленка
Моя душа (Петро Тенянко)

Київ: друкарня Барського, 1908

Моя душа.

Моя душа в сльозах і гірко-гірко плаче,
Мов пташка, що втеряла діток дорогих,
Бо скрізь сумні, лихі й брудні малюнки баче,
Нема ніде квіток барвистих, весняних.
Колись вона літала буйним вітром в полі,
Тепер сидить, мов вьязень під важким замком;
Колись вона дзвінкі пісні співала волі,
Тепер мовчить, змарніла, здавлена ярмом.
А люди злі троять ії до того ядом,
Без жалю кидають каміння, щоб убить,
І заставляють дихати отруйним чадом,
І искру золоту бажають погасить...
Та вірю я: вона, свята, воскресне знову,
Розірве на шматки кайдани навісні,
І щиро привітає життєву обнову,
І заспіва з запалом чарівні пісні.