Украінська Муза/11/На селі

Матеріал з Вікіджерел

На селі.

Вбоге село. Похилилися хати.
Злісно собака голодна гарчить.
Йдуть нечупарні, смугляві дівчата,
Чуть, як дитина побита кричить.
Чудно стоїть одинока тополя.
Жінка десь лається: „Клята біда!“
Парубок мовчки вертається а поля,
Хмуре обличча, важкая хода.
Дід зустрічає голодну скотину:
Де ії випасеш? Паші нема!
Все ж таки хлопця хапа за чуприну:
„Пасти не вмієш! годую дарма!“
Хлопчик понурився, видко втомився — 
Праця заїла в дитини життя...
Погляд байдужий на чимсь зупинився...
Одіж обірвана, висить шмаття.
Далі малюнки усе невеселі:
Пьяний упав та й під тином лежить...
Десь колотнеча: чуть плач у оселі;
Жінка росхристана з хати біжить.
Лається, плаче, клене, нарікає:
„Господи! доки ще буду терпіть?
Господи! сили вже більше немає!..
Так коли жити, то краще не жить!“