Украінська Муза/3/Собака й кінь
◀ Соломьяний дід | Украінська Муза Випуск 3 під ред. Олекси Коваленка Собака й кінь (Леонід Глібов) |
Осел і соловей ▶ |
|
Собака й кінь.
Був на селі Квачан-собака
Кудлатий та товстий,
Хвіст здоровенний, як ломака,
І сам такий страшний.
Раз лежачи знечевья на травиці
У холодочку під кущем
Він розбалакався з конем
Про те, про се, про всякії дурниці,
А далі річ на те звернув,
Що він у господарстві — сила
Не те, що кінь або кобила,
Усяк це, може, чув.
— „Що ж, коню, ти? — попихач головатий...
Диковина тим возом торохтіть;
Велике діло борону тягати,
Або снопи возить!
Он я: і череду у полі доглядаю,
Весь двір, кошару стережу,
До току побіжу —
Цілісенькую ніч не спочиваю!“
На річ таку собаці кінь сказав:
„Це, може, й правда, хто вас знає...
На світі всяк буває...
А я б тебе про от що попитав:
Коли б я не хотів у полі працювати,
Коли б я хліба не возив,
То що б стеріг тоді кудлатий
І що б він їв?“
І люди в такі ледачі,
Мудрують по-собачі:
Ми, бачте, сила, ми — стовби,
У нас, мов, золоті лоби,
Ми громадяни, —
А то все сучча копійчане,
Бадилля світове!...
Сказав би щось про Квачана такого —
І що воно, й до чого, —
Та цур йому! бо ще порве...